83. Функції інспектора з банківського нагляду відповідно до ПМПА 1004.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164
Банківський нагляд базується на системі ліцензування, яка дозволяє
інспекторам з банківського нагляду визначити тих, за ким слід
здійснювати нагляд, та контролювати вхід до банківської системи. Для
того, щоб одержати та зберегти ліцензію на здійснення банківської
діяльності, суб'єкти господарювання повинні дотримуватись певних
пруденційних вимог. Деталізація вимог може бути різною в різних
країнах; деякі можуть бути точно визначені нормативними актами, а
інші можуть бути сформульовані так, що надають органам нагляду
можливість їхнього ширшого тлумачення. Проте наведені нижче
основні вимоги до банківської ліцензії є загальними для більшості
систем нагляду:
• акціонери та члени ради банку мають задовольняти певні вимоги (це поняття охоплює чесність та репутацію у ділових кругах, а також фінансовий потенціал всіх основних акціонерів);
• управлінський персонал банку повинен бути чесним та заслуговувати на довіру, а також повинен мати відповідну кваліфікацію й досвід для умілого та розумного управління банком;
• організація та внутрішній контроль банку мають відповідати планам та стратегії діяльності;
• правова структура банку має узгоджуватися з операційною структурою;
• капітал банку має бути достатнім для протистояння ризикам, властивим: цьому бізнесові внаслідок його характеру та обсягу;
• ліквідність банку має бути достатньою для покриття відтоку фондів.
Часто висуваються й детальніші вимоги, включаючи мінімальні показники достатності капіталу та ліквідності в числовому вираженні. Якими б детальними не були правила, у будь-якому випадку їхньою метою є створення умов для забезпечення розумного ведення бізнесу банку та достатніх фінансових ресурсів для подолання несприятливих обставин і захисту вкладників від втрат.
Крім ліцензування нових банків, більшість інспекторів з банківського нагляду мають повноваження переглядати та відхиляти будь-які пропозиції з значного переходу прав власності чи передачі контрольного пакету акцій в існуючих банках іншим сторонам.
Банки можуть зазнавати різних ризиків. Інспектори з банківського нагляду здійснюють контроль та можуть обмежувати діапазон банківських ризиків, таких як кредитний, ринковий ризик (включаючи відсотковий ризик та валютний ризик), ризик ліквідності, ризик при консолідуванні боргу, операційний ризик, юридичний ризик, ризик репутації. Дедалі більше інспектори з банківського нагляду намагаються розробити системи оцінювання, які б відображали рівень вразливості конкретним ризикам (наприклад, ризики, пов'язані з похідними фінансовими інструментами). Такі системи часто є основою для конкретних заходів контролю або обмежень щодо різних категорій ризиків.
Інспектори зацікавлені в забезпеченні того, щоб якість управління відповідала характеру та обсягу бізнесу. В правовому та нормативному середовищі діяльності банку, що передбачає регулярне проведення перевірок на місці, ревізори можуть помітити ознаки недоліків в управлінні. В інших випадках інспектор, зазвичай, регулярно домовляється про бесіду з управлінським персоналом та шукає інших можливих контактів. Яким би не був характер правового та нормативного середовища, інспектор намагається використовувати всі можливості для того, щоб зрозуміти плани та стратегію діяльності управлінського персоналу і те, як він очікує досягти їх. Подібно до цього, інспектор прагне визначити, чи має банк все необхідне для виконання його функцій - чи досить кваліфікований і компетентний його персонал та чи є необхідне устаткування і техніка. Інформація, отримана внаслідок цих контактів з управлінським персоналом, допомагає інспекторові сформулювати думку про компетентність управлінського персоналу.
Інспектори повинні мати засоби затвердження інформації, яку вони отримують за допомогою перевірок на місці чи зовнішніх аудиторів. Робота на місці, незалежно від того, чи виконує її власний персонал органів банківського нагляду або призначені інспектором особи, побудована так, щоб забезпечити незалежну перевірку того, чи існує в конкретних банках адекватна система внутрішнього контролю, яка відповідає конкретним критеріям, санкціонованим інспектором (органом нагляду), та чи обґрунтована інформація, надана банками.
У деяких країнах інспектор з банківського нагляду має повноваження
згідно з законом призначати зовнішніх аудиторів, включаючи право
затверджувати чи звільняти з посади та право зобов'язувати провести
незалежну аудиторську перевірку. Мета цих повноважень -
забезпечити, щоб зовнішні аудитори, яких затверджують банки, мали досвід, ресурси та навички, необхідні за таких обставин. Якщо не існує об'єктивної причини заміни зовнішнього аудитора, інспектори також, як правило, досліджують обставини, через які банку не треба призначати нового аудитора.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 Наверх ↑